Бронежилети широко використовуються військовослужбовцями, поліцією та охоронцями. В умовах війни попит на бронежилети зростає. Якщо ви цивільна особа, якій потрібний бронежилет для особистого захисту, ви повинні краще розумітися на їх різновидах.

Стандартні жилети забезпечують захист лише найважливіших органів, що дозволяє зменшити вагу та покращити рухливість. Однак ви можете вибрати додаткові модулі броні на відповідних моделях — адаптувати своє обладнання до різних рівнів загрози за допомогою модульних поясів, шийних і пахових компонентів. Ця модульність забезпечує максимальну гнучкість, поєднуючи захисну зону повних балістичних жилетів і комфорт плитоносок в одній системі.

Плитоноски або плейт керрієри — це тактична система броні, призначена для розміщення компонентів жорсткої або м’якої балістичної броні для захисту життєво важливих органів. Існує багато різновидів такого захисту. Ця стаття надасть вам актуальну інформацію про різні типи бронежилетів, щоб ви могли вибрати моделі, що відповідають вашим потребам.

Як класифікуються бронежилети в Україні?

В Україні бронежилети класифікують відповідно до стандартів ДСТУ 8782:2018 та американських стандартів NIJ 0101.04 / NIJ 0101.06.

Український стандарт ДСТУ 8782:2018 ділить бронежилети на 10 класів:

  • 1, 1а;
  • 2;
  • 3, 3а;
  • 4, 4а;
  • 5, 5а;
  • 6.

Клас визначається рівнем захисту від кулі із зазначеними характеристиками, у певних умовах. Методи випробування описані у стандарті ДСТУ 8788:2018.

Стандарт NIJ-0101.06 — це останній опублікований стандарт Національного інституту юстиції США, який встановлює вимоги до мінімальної стійкості, а також методи випробувань, яких необхідно дотримуватись для балістично-стійких жилетів та пластин. Стандарт NIJ 0101.04 старіший, тому бронежилети NIJ 0101.04 не зможуть пройти останній тест стандарту NIJ 0101.06.

Згідно NIJ-0101.06, виділяють 5 ступенів захисту:

  • IIA;
  • II;
  • IIIA;
  • III;
  • IV.

Ще одна класифікація включає різні типи броні:

  • Тип А — м'які бронежилети. Захисні матеріали згинаються у будь-якому напрямку. Цей тип відноситься до класів IIA, II та IIIA NIJ (США) та 1, 2 ДСТУ України.
  • Тип Б — напівжорсткі жилети. Тут жорсткі пластини поєднуються з м'якими захисними матеріалами. До цього типу відноситься стандартний армійський жилет.
  • Тип В — жорсткий бронежилет, також відомий як плитоноска. Тут використовуються жорсткі бронепластини на основі пресованого поліетилену, керамічних та сталевих матеріалів.

Жилети також розрізняють за способом носіння. Деякі моделі призначені для прихованого носіння — вони мають мінімальний об’єм та вагу, щоб не виділятись під одягом. Жилети відкритого носіння біль об’ємні, прикладом є класичний армійський бронежилет.

З чого роблять м’які бронежилети? Плюси та мінуси НВМПЕ та параараміду

У м’яких жилетах типу А найчастіше використовуються захисні матеріали на основі параамідів та надвисокомолекулярного поліетилену (НВМПЕ).

До параамідів належать кевлар, тварон, хірокрон. Їх головні плюси:

  • кевларове волокно має міцність на розрив близько 3620 МПа та відносну щільність 1,44;
  • парааміди зберігають свою міцність і стійкість до кріогенних температур (–196 °C).

Проте за високих температур міцність на розрив відразу ж знижується приблизно на 10‒20%, а через кілька годин вона поступово знижується далі. Ще один мінус — вода сильно знижує захисні властивості парааміду, тому бронежилети з такими матеріалами мають бути герметичними. Після висихання параамід повністю відновлює свої властивості, але для цього потрібен час. При кімнатній температурі на це може піти до 7‒8 днів.

НВМПЕ — легкий матеріал. При однаковій балістичній стійкості з параамідом він приблизно на третину легший. НВМПЕ також не такий чутливий до води, але жилет все одно має бути герметичним. Якщо волога потрапить між шарами матеріалу, влучання кулі може спричинити гідроудар, що призведе до пробою захисної частини жилета. НВМПЕ також не дуже стійкий до високих температур, тривала дія +120 °C призводить до руйнування матеріалу.

Бронежилет і уламки. Що таке V50?

М’які бронежилети захищають від уламків та осколків гранат. За такі захисні властивості відповідає показник V50. Жилети тестують, стріляючи в них металевими циліндрами вагою 1.1 г. Їх направляють у бронежилет зі все більшою швидкістю, доки кулі не почнуть пробивати броню.

Швидкість, з якою 50% куль не пробивають, а 50% куль пробивають жилет, є рейтингом V50 для цього балістичного захисту. Тобто, якщо на швидкості 600 м/с жилет пропустив 50% куль, він має показник V50 600.

Тип В — бронежилет лише з жорсткими елементами

Бронежилети з жорсткими пластинами належать до класу В. Згідно зі стандартами ДСТУ вони мають клас захисту 3 і вище. Клас передбачає захист від набоїв 5,45х39 та 7,62х39 зі сталевою кулею. Так само 3 клас ефективний від .223 Rem FMG і 7,62 ЛПС (що належить до 4 класу), але нестійкий до куль зі зміцненим осереддям 5,45 ПП. Більшість плит виготовляють зі сталі, рідше — НВМПЕ. Другий варіант буде легший, але матиме значно більшу товщину та ціну.

Захисні властивості плит 3 класу на різних дистанціях

Щоб отримати сертифікат NIJ, виробники повинні перевірити бронежилети на заводі, схваленому NIJ. Саме тут бронежилети проходять тестування на балістику, витривалість та стресові умови. Більшість тестів на відповідність NIJ проводяться з використанням 14 або більше комплектів бронежилетів. Випробовується принаймні 11 панелей більшого розміру разом із трьома чи більше панелями меншого розміру.

Кожна панель бронежилета повинна витримувати 6 пострілів. Чотири постріли — в область грудей, а два — на 2 дюйми від краю бронежилета. Для пострілів із пістолета дистанція досягає 5 метрів. Для пострілів з гвинтівки — 15 метрів. Чим більше відстань, тим слабша пробивна здатність кулі.

Матеріали для плит 4 класу

Переважна більшість плит 4 класу захисту виготовлена з броньованої сталі. Вони мають велику вагу — від 3.3 до 4.5 кг. Існують 2 типи плит:

  • Stand alone (STA). Окрім плити жодного іншого захисту не використовується, щоб зупинити встановлений рівень загрози. Пластини STA товщі та важчі.
  • In conjunction with (ICW). У поєднанні з плитою використовуються кілька м’яких частин, щоб забезпечити захист від встановленого рівня загрози. Балістичні жилети спеціально розроблені з передньою кишенею, яка достатньо велика, щоб вмістити пластину ICW.

Ці два варіанти дозволяють вибрати найкращий тип захисту за найвищими стандартами та з найсучаснішим обладнанням.

Плити 5 та 6 класу

Починаючи з класу 5 плити здатні захистити від куль 7,62х39 мм вагою до 8 г. Вони розраховані на захист від бронебійних куль. Керамічні плити здатні витримувати декілька прямих влучань та залишатись цілими.

Порівняння сталевих та керамічних плит

У минулому солдати мали лише один варіант бронежилета: важку сталеву пластину. Але сьогодні є розкіш вибирати кераміку, сталь, кевлар і поліетилен. Сталеві плити існують давно, але сьогодні вони використовуються рідко. Через великі товщину та вагу вони сильно обмежують рухи, тому непридатні для сучасного бою.

Керамічні плити виготовляються з різних матеріалів:

  • корунд або оксид алюмінію;
  • карбід кремнію;
  • карбід бора.

Сьогодні кераміка зазвичай використовується для вставки у зовнішній шар м’яких балістичних жилетів і служить різновидом композитної броні. Вони також використовуються у плитоносках. Для додаткового захисту жилети також містять НВМПЕ або параарамід.

Вага пластини класу 3 NIJ становить приблизно від 1.8 до 3.6 кг для стандартного розміру 25х30 см.

На іншій чаші терезів — сталеві бронежилети. Два найбільші плюси сталі перед керамікою полягають у тому, що вона дешева та довговічна. Керамічні бронежилети можуть служити від 5 до 7 років, а
сталеві — протягом 15‒20 років. Але є й суттєвий мінус — більшість сталевих пластин важать від 3 кг. Таким чином, вони можуть викликати втому й уповільнити рухи.

Що краще — спіймати кулю без бронежилета, чи у бронежилеті невідповідного класу 

Існує стереотип про те, що невідповідний бронежилет краще, ніж його відсутність. Розвінчуємо цей небезпечний міф:

Коли куля проходить навиліт, вона завдає незначної шкоди, якщо не зачіпає життєво важливих органів. Якщо куля прошила бронежилет невідповідного класу, ушкодження будуть набагато серйознішими.

Чи врятує бронежилет від снайпера?

У більшості випадків — ні. Точна відповідь залежить від гвинтівки, з якої випущена куля, та відстані, з якої снайпер зробив постріл. Жоден бронежилет не захистить від таких набоїв, як .338 LM або .50BMG. Жоден клас жилетів не гарантує захисту від таких куль. До того ж коли куля потрапляє в бронежилет, сильний удар може серйозно поранити або навіть вбити людину, навіть якщо жилет зупиняє кулю.

Як обрати колір бронежилета?

Оскільки бронежилети асоціюються з військовими тактичними операціями, вибір кольору буде логічно імітувати місцевість, де вони проводяться. В ЗСУ бронежилети мають паттерн ММ-14 або Малюнок Маскувальний 2014 року. Жилети відкритого носіння для військових також часто мають камуфляжний малюнок.

Якщо ви не захищаєте країну в лавах ЗСУ, краще відмовитись від ММ-14 або камуфляжного паттерну, щоб вас не прийняли за ворога. Цивільним особам доступний великий вибір кольорів:

  • чорний;
  • койот (пустельний або хакі);
  • оливково-зелений;
  • тактичний сірий;
  • синій.

Це не вичерпний список кольорів, а лише популярні варіанти.

 Як обрати якісний чохол бронежилета? Тканини для плитоносок

Основні матеріали для плитоносок — кордура (нейлон) та оксфорд (поліестер).

Нейлон — більш міцний матеріал, який здатен прослужити довгі роки. Деякі виробники можуть видавати поліестер за нейлон, тому не буде зайвим перевірити матеріал при купівлі. Зробити це легко: достатньо підпалити невеличкий зразок. Нейлон виділяє білий дим та запах горілого волосся, може мати хімічний присмак. Поліестер горить з чорним димом та пахне пінопластом. Чохол з цього матеріалу не такий міцний, тому термін експлуатації буде значно меншим.

Вогнепальна зброя є однією з найнебезпечніших загроз, з якими стикаються поліцейські, прикордонники, охоронці та військові. Хоча справді «куленепробивних» жилетів не існує, захисні бронежилети є важливою частиною засобів особистої безпеки для тих, чия професія чи середовище загрожують їм.

                                                    

Автор огляду Уляна Радостіна